vidana22


Nu-Формат

Душу й тіло


My tweets
vidana22
  • Thu, 09:33: RT @PremierUkraine: Фёдрыч в дитинстве не полюблял читать казки, ему было не до этого. Тому вин и сказав мне, чтобы я ему не розповидал. ...
Tags:

Страшний світ, страшна логіка (театрально заламує руки)
vidana22
 Уже не вражає і майже не дивує вишуканий єзуїтський цинізм, що панує всюди, де є реальна або, тим більше, омріювана влада. Натомість дивує, як досі можна говорити про політику, бо дратує самий вислів "наші політики" - запльований, затяганий, затертий і смердючий, як штани вошивого прибазарного бомжа. Вражає, як відверто суспільство не вірить ні у що і як відчайдушно намагається вірити.
Іде боротьба за право вірити, і в цій боротьбі простим смертним часто-густо допомагають досвідчені піарники владоможців, можновладців, політиканів, політтехнологи, що розмовляють мовою, близькою за рівнем її зрозумілости та інформативністю головного месіджу до мови айтішників, великі стратеги політологи та інші водоливачі. Хоча, чому водо-. Вони ж не воду лиють, а помиї. Ну, а наша справа вже - вірити, що то вода. Божа роса, так би мовити.
Проте особистість - вона не затирається ані вказівками політтехнологів, ані рясним потоком т. зв. води з горлянок та медових пащек золотовустів. Особистість - вона робить по-своєму, бо їй доступні такі щаблі, до яких вузьколобим піарникам та іншим професійним брехунам - зась. Адже мало просто бути особистістю, варто вміти це продемонструвати.
Справжні самі-собі-піарники не пропускають жодної можливости зайвий раз рекламнути себе - крім того, реклама ніколи не буває для них зайвою. Так само не бувають зайвими трупи, по яких вони ходять до своїх цілей, і кулі, пущені в серця їхніх побратимів, і кількість скошених хворобами одиниць електорату, і стихійні лиха, і техногенні катастрофи. Тут усе грає на руку. Найбільш вишукані і тендітні вміють безболісно, з непідробним, проте таки підробленим сумом розчісувати "страшний світ" з його "страшною логікою" своїм гребінцем. Тим більше, що вони самі непогано створюють страхи цього світу і запроваджують свою логіку в ньому. На те вони і великі політики.
Уже не вражає нахабство, з яким маленькі радості приписуються виключно собі, а біди звалюються всією навалою на плечі опонентів. Вражає, як шахтарі, дрібні підприємці, селяни, медсестри, електрики, токарі - не вірять, але хочуть вірити.
Задля цього вони готові терпіти великих політиків у всій їхній ганьбі і через них іти проти Правди і один проти одного.
Добре хоч, що Правда не іде ні за ким і ні проти кого, вона просто є. Її не напоїш медом і не нагодуєш гречкою, не вилікуєш від свинячого грипу і не привабиш етнічними зачісками.
Лишається сподіватися, що час, коли її почують, таки прийде. А до того - треба чистити вуха і протирати очі після сну. Шахтарям, дрібним підприємцям, селянам, медсестрам, електрикам, токарям, а заодно і собі.

My tweets
vidana22
  • Sun, 12:03: Кажуть, Львів - це суцільні дощі. Зате вітри там здебільшого західні. Найрідше - північно-східні. Мабуть, невипадково.
Tags:

Моя улюблена психософія
vidana22
Мене хлібом не годуй, дай щось подосліджувати.
Від того, що я не знаю фізичних законів (крім славнозвісного і дорогого моєму серцю про перевтілення енергій), вони не перестають діяти. Від того, що до епохи Відродження практично вся наша цивілізація вірила у "пупість" Землі у всесвіті, спалюючи на площах своїх кращих представників, Земля ні на мить не зупинялася у чорній безодні галактик, аби навколо неї крутнулося Сонце. Так само багато хто каже про неспроможність соціоніки та психософії як наук - ні, про психософію взагалі не кажуть, дуже вона ще нова (але з задоволенням висловилися б ті самі, що висловлюються про соціоніку - я цю книгу не читав, але знаю, що вона погана) - і доводилося чути непереконливі аргументи проти них як від професійних психологів, так і від простих смертних, навіть з розвинутою здатністю мислити.
Вірите - не вірите, панове скептики, але воно діє. Соціонікою, і особливо психософією, окреслені такі питання, від яких волосся дибки. Мабуть, ніхто не може змусити скинути з себе всі свої так ретельно підібрані за все життя обладунки, щоби лишитися голим на поталу всьому світу разом з його нещадним Сонцем, що не крутиться навколо Землі. І чим вище людина, тим більш не може скидати з себе все.
Мабуть тому, що більш повно розуміє, може статися далі.
Бо у кожного є не просто слабкі місця - у кожного є слабкі місця двох категорій. Перша категорія - це те, про що можеш говорити - ну не вмію я це, зате вмію оте й оте - можеш насміхатися, можеш напружитися, мобілізуватися, і воно таки буде виходити - хай не зовсім природньо, хай втомлює, але ти це можеш, і воно ніколи не буде тебе аж надто цікавити, так щоб аж захоплювати, тобі може цього не вистачати, але ти краще підстроїшся у цьому під інших, з вдячністю переймеш, прийматимеш поради і радіти, що тебе хтось цьому вчить.
А з другою все складніше. Це те, що тобі направду болить. Це те, що є твоєю пожиттєвою відкритою раною, на яку як не сіль сиплять, так спирт ллють, і воно сичить тобі, і свербить під стерильними пов'язками, якими ти його старанно прикриваєш, замазуєш мазями, кремами, і не дай бог комусь звернути на це увагу, ти і собі самому намагаєшся не зізнаватися, що в тобі сидить це чудовисько, інші його приручили, а в тебе воно буйне, неспокійне, і ти не спроможний з ним зробити анічогісінько. Хіба як нап'єшся, то випинаєш назовні, бо починає думатися, що - ось, нарешті приручив! - і п'ють як раз для того, щоб подарувати собі таку блаженну ілюзію, хай що б там хто не говорив.
Психософія безжально оголює твої рани, а у тебе душа зіщулюється від самого здогаду про їх існування.
От що це таке, панове скептики.

ПРАцювати
vidana22

Хай здохне Procter & Gamble!!! - Ірена Карпа


Компанія, в якій я працюю, є могутнім міжнародним монстром з монополістичними амбіціями, і працювати тут престижно, початок кар’
єри тут – це напрочуд корисний запис в трудовій, а також безцінний досвід глобального мислення та вирішення задач, до яких не маєш ані снаги, ані здібностей, це нерви і гордість, це нові лептопи, якісні столи, дорогий лінолеум, стоси паперів з кольоровими фотографіями з техніки безпеки, діловий вираз облич на нарадах та постійні конференц-коли з бельгіями, чехіями, філіпінами, росіями, італіями та обома америками.

Колись ми часто виходили в парк, пили там сік на лавочці. Парк давно закинутий, колись, кажуть, у ньому були посипані гравієм доріжки, стояли гойдалки, молоді мами гуляли з візочками, а вагітні під ручку з новоспеченими чоловіками, діти прибігали сюди після та замість уроків. Тепер тут облущений фонтан з залишками якогось мозаєчного малюнку, правда, є лавки, зате під кожною з них купи битого скла, пластикових стаканчиків та сигаретних бичків.

Ми часто сиділи в парку довше дозволеного. А що – компанія, в якій я працюю, демократична. Говорили про якість соку, який пили, про їжу у столовій та про Сковороду. Про те, як нас привчили смакувати гливкі, або аж до чорноти засмажені, або тверді оладки, направду смакувати, щиро вірячи, що це неймовірно смачно. Про те, що хочеться прийти додому і не думати про те, що наступного дня рано вставати.

Що хочеться в Карпати – там ціле літо можна знайти прохолоду. Там особливий дух, там енергія суворих гір. Там чисте повітря, там колиби, там жили повстанці, там метеорологічні станції, і про них так натхненно писав Андрухович.

Що хочеться в Крим: Крим – це казка. Там запахи ялівцю, там безмежне море, що світиться вночі, там можна спати просто неба, не накриваючись і не одягаючись.

Що хочеться в Підгірці – там старий напіврозвалений замок. І в Хотин – там Юрчик освідчився Олені. І в Білгород-Дністровський – там красива фортеця, і це близько. І в Святогірськ – там білі скелі посеред степу. І в Софіївку, нарешті, адже я там ніколи не була.

І що справжнє щастя – то виконувати свою сродню працю. Співати лемківські пісні. Або займатися дизайном нігтів. Або досліджувати мови. Або фотографувати білі скелі посеред степу та вежі старих напіврозвалених замків.


Гермафродит революцій
vidana22

 

             Він має жіночні рухи і фігуру а-ля «свічка, що потекла». В нього рідке непевного кольору волоссячко, шмат землі під Києвом, удача на кожному кроці. Він легко сприймає життя і завжди опиняється в потрібному місці в потрібний час. Він носить класичні джинси і має декілька дорогезних чорних окулярів. Він їздить на великій срібній китовидній машині зі сходинкою до салону. Він любить їздити швидко і небезпечно. Йому подобається, якщо при цьому з ним в машині сидять дівчата і верещать на обгонах дзвінкими голосами. Він носить картаті сорочки і любить прикидатися серйозним і виваженим. Насправді він і є серйозним і виваженим, і всі його успіхи ретельно сплановані.
            Він їздив по світу і бачив його блиск та убогість. Він жив в провінційному містечку і перший раз почув російську в школі. Йому далеко за 30, а голос його нібито досі ламається, хоча він досконало володіє інтонуванням. Його, певно ж, поважають. Декому з ним весело і цікаво. Він дає на диво влучні і дотепні оцінки і щедро робить компліменти привабливим дівчатам. Він багато знає і має багатий досвід. Він не реєструється на усіляких соціальних сайтах, а відразу балотується в депутати. Він носить м’яке пантофлевидне взуття.

            Якби він мав більш привабливу зовнішність, то, певно, танцював би стриптиз. Якби він виріс у столиці, а не в своїй провінції, то, певно, став би успішним гермафродитистим шоуменом. Якби він не так любив тілесні насолоди, він був би кримінальним авторитетом 90-их. А так йому доводиться просто любити більярд, нічні танці та соковитих дівчат.

Він досить логічно говорить. Він виношує аргументи як коштовні кришталеві яйця. Він був однією з регіональних віп-персон помаранчевих виборів. Регіональних – в смислі в одному з регіонів. На апельсиново-маракуйовому боці барикад. Це скільки йому тоді було? Під 30? А тепер він – одна з «регіональних» віп-персон. Себто, депутат від Партії Регіонів в одній з регіональних міськрад. Він зариває виправдання собі на чорний день у плодовитий вологий ґрунт.

Він лагідне теля, він великий слимак, що лишає по собі слизький шлейф.

Одна з його колишніх коханок, брунетка, бо брунатна, смаглява і ориґінальна, неґламурна, без страз і рожевих шпильок, теж не реєструється в соціальних мережах. Колись, невдовзі після їхньої спільної поїздки в Шарм-аль-Шейх, вона страшно ображалася на нього. Видно, він тільки після поїздки проговорився, що в Києві в нього жінка і двоє дочок.

В нього бляклі оченята. В неї майже давньоєгипетська зовнішність. На якомусь карнавалі вона і була єгиптянкою. У неї тоді ще був рівний чубчик, і вона десь взяла золотий одяг і намалювала довгі темно-коричневі стрілки над темно-карими очима.

Вона любить читати, попри те, що любить також і тирлуватися по нічних клубах та саунах. Вона читає в автобусах, вона читає англійською і навіть українською. Колись вона сказала мені: «Ой, як добре! Хоч з тобою поговорю українською!».

Він знає багато всяких цитат та афоризмів. Він досить непогано знає англійську, хоча вимова у нього жахлива. В неї теж. Колись він сказав мені: «Оце тільки з тобою і згадую рідну мову!».

Він любить сміятися. Він сміється з усіма і з усіх. Йому до всіх є діло, він неймовірно цікавий.

Вона любить вдавати залізну леді. Іноді з нею лячно заговорювати, така вона неприступна і зосереджена, та тільки торкнеш – і вона поллється у простір щирим сміхом.

Але – вона любить шансон. Ну а він – зовсім не проти шансону.

Вона з тих, хто вміє тримати секрети. Не лише чужі, але і свої. По ній рідко можна визначити, що в неї на душі.

Він – базарна баба. Ніхто не знає, що в нього на думці, і ніхто не знає, чи є в нього справжня людська душа. Всі знають, що він – найкращий популяризатор чужих секретів, але дивним чином довіряють йому, сподіваючись на… на що?

Як добре, що вони вже давно не разом.

Хто він такий? Чого йому треба?

Він преспокійно абрусєл, як сам каже, і анітрохи про це не шкодує. Він не хотів би жити в європах. Для чого йому був потрібен той помаранчевий штаб? Примарні перспективи? Він запевняє, що був щирим прихильником. Для чого йому регіонське депутатство? Реальні перспективи? Він запевняє, що для українізації  своєї нової партії.

Дивним чином в ньому уживаються борець і пристосуванець. Він хотів би бути революціонером, але народився слимаком*.

__________________________________________________________

* Всі слимаки — гермафродити. Всі особини свої напівпрозорі яйця заривають у вологий ґрунт. Живуть у вологих місцях, ведуть нічний спосіб життя. Живляться соковитими рослинами, грибами та ягодами. Для захисту від хижаків виділяють їдкий та отруйний слиз.

Рівність можливостей vs. рівність здібностей
vidana22

Хіба ви вірите в те, що всі люди рівні?

– Хочеться мені спитати кожного, хто називає мене гітлером.

Хіба ви вірите в те, що дітки, які жлуктали горілку замість соски, а років з 5-6 стали нанюхуватися клеєм, коли їм стане 18, підуть і проголосують за якогось того, хто зробить наше життя кращим? Чи ви хочете сказати, що вони теж мають право висловлювати свою думку? Чи ви вірите в те, що у них є думки?

Хіба ви думаєте, що той, чия дочка вийшла за негра, а внуки його народилися негренятами, обере для нас всіх не таку ж саму долю, не таке ж поступове знищення? Чи ви вважаєте, що його внуки гарніші і розумніші за наших, чисто білих? Чи ви хочете сказати, що вони належать одночасно до двох культур, і тому духовно багатші?

А чи вважаєте ви, що геям живеться легко, тому що вони належать одночасно до двох статей?

А чи вважаєте ви, що собаці веселіше було б жити, якщо б вона ще і мнявкала? А ви не хочете навчити свого котика гавкати – він же від того тільки виграє?

Ви справді думаєте, що люди рівні? Ви не приватний підприємець? Якщо так, то ви згодні, щоби ваш вічно пяний грузчик або розбита життям прибиральниця вирішували, кого вам брати в партнери бізнесу – хоч великого, хоч малого? Ви грузчик? прибиральниця? Тоді ви готові взяти на себе відповідальність і вольовим зусиллям, за наявної у вас інформації, з вашим грузчицько-прибиральницьким досвідом вирішити, де, з ким і на яких умовах співпрацювати, як закликати споживача, як пропіаритися? Ви готові відповісти фінансово, або і юридично, в разі невдачі?

Дуже просто – ваша 6-літня дитина сама вирішувала, коли і в яку школу їй іти? А якщо просилася в російську – то чи не ви зробили все, щоби вона не хотіла в українську?

Іще простіше – ви дозволяєте кішці дряпати крісла, тому що їй це подобається?

Ви вважаєте, що турки в Німеччині – корисна дешева робоча сила? Корейці роблять нам різні напівекзотичні смаколики, узбеки продають нам дешевий одяг, а вірмени з азєрами забацують нам смачнющі шашлики. А ще продають наркоту, чіпляються до наших дівчат, вбивають наших молодих міліціянтів, орендують цілі поля, на яких баклажани збирають наші колишні інженерки, яких в буремні 90-ті викинули з заводів. – І ніхто не говорить про те, що і до колишніх інженерок варто бути толерантними!

І ніхто не говорить про звірячі закони великих корпорацій, про їхню гіпнотичну дію, продуману десятиліттями, про 25-ті кадри на телебаченні і НЛП на співбесідах, ніхто не говорить про принизливу моду матюкатися та писати про секс і наркотики. Ви кажете, що без матюків вас просто можуть не зрозуміти? Ви кажете, що писати про секс і наркотичні стани – природня потреба свобідної людини?

Переконані, що кожен може жити, як сам хоче? А якщо цей кожен захоче жити з вами – незалежно від ваших бажань? Прийде до влади який-небудь пєтікян і вимагатиме від вас, щоби ви вчили вірменську? Ви певні, що пєтікяни мають на це право?

Хіба ви справді вірите, що кожна людина має право вирішувати будь-що? Хіба ви вірите, що будь-хто має право вирішувати за всіх нас і за кожного з нас?


?

Log in